Час і досі не загоїв рану – цей одвічний біль Афганістану

     Учні повідали, що понад 300 юнаків – наших земляків з Олександрівщини виконували свій інтернаціональний обов’язок на афганській землі. Більшість із них повернулися з нагородами. Приміром, офіцери Артур Дерев'янко та Михайло Петренко, уродженці Бовтишки, нагороджені двома орденами Червоної Зірки. Про ті далекі страшні воєнні будні наших солдат, про їхнє нинішнє життя учні розповіли присутнім із матеріалів пошукової роботи та спогадів наших свідків воїнів односельців: Бугаєнка Миколи, Буйнова Анатолія, Левченка Володимира, Скрипки Василя, Слоквенка Павла, Візіренка Анатолія – учасників війни в Афганістані.

     Вшановуючи пам’ять загиблих воїнів хвилиною мовчання майже у кожного з присутніх блиснула сльоза на очах з ненавистю до ворога.

Проминуло з тих часів Афганської війни 26 років. Вкрилися пилом місця смертельних баталій, а рани гояться ще й досі: в кого тілесні, в інших –душевні. Ми – всі діти Землі – засуджуємо війну і всіх тих, хто її розпочинає!

     … І летять роки, мов журавлі,

     Та не полегшає втрата

     Доки ходитиме по землі мати солдата.